Російський національний характер у праці: Н. Данилевського «Росія та Європа». Аналітичне есе.

Велика частина російських дослідників та науковців вважали, що російський народ має всесвітнє історичне покликання носія всезагального просвітництва. Н. Данилевський натомість заперечував загальнолюдську задачу російського народу в історії і вважав Росію, як і інше слов’янство, лише культурно-історичним типом, однак найбільш широким і повним.

Поняття «ментальність» в культурології: історія і сучасне значення

Поняття «ментальність» - багатогранне й водночас неоднозначне, про що свідчить велика кількість його інтерпретацій різними науковцями. Попри те, що в науковому обігу й у буденному житті воно використовується вже досить давно, різноманітність, а іноді навіть кардинальна протилежність підходів у його трактуванні, свідчить про те, що явище ментальності досліджене й розкрите ще не повністю. На даному науковому етапі можна прослідкувати тенденцію до розширення дослідницького поля питань ментальності.

«Серце пітьми» Джозефа Конрада. Коротка аналітична рецензія.

Роман «Серце пітьми» в своїй основі має щоденник записів, що був зроблений автором під час його власної подорожі по річці Конго. Особистий досвід дав для Конрада чудовий матеріал для його літературних творів.

Едвард Саїд "Орієнталізм". Короткий аналіз першоджерела.

Головна думка праці: «Орієнталізм» – це сукупність текстів, що розкривають аналітичні роздуми і позиції автора, що трактують стосунки Сходу й Заходу. Саїд підкреслював, що Новоєвропейська культура формувалась і набирала сили, протиставляючи себе Сходу, який виступав для європейців своєрідним образом «іншого».

Мішель Фуко. Археологія знання. Стислий аналіз першоджерела.

«Археологія знання» Мішеля Фуко є теоретичним коментарем і деяким поясненням до попередніх його наукових робіт, які відносяться до циклу «археологічного періоду». Але, на відміну від них, у «Археології знання» центральними стають інші поняття - «дискурс», «дискурсивна практика» та «перервність» (прерывность). Саме цими ключовими поняттями активно оперує автор при поясненні власних наукових ідей. Сам автор, характеризуючи свою роботу, зазначив, що праця демонструє своє звертання до того простору, де виявляються, перетинаються та накладаються питання людського буття, свідомості, витоків і суб’єктивності.

Аналіз першоджерела: Бенедикт Андерсон "Уявні спільноти: міркування щодо походження й поширення націоналізму."

Передмова: розглядаючи період з кінця 70их до 90их років, автор зазначає, що змінився не лише сам світ, а й дослідження націоналізму – в методах, масштабах та кількостях нових тематичних праць. З’явилися: «Нації перед націоналізмом» Д. А. Армстронга, «Націоналізм і держава» Дж. Брейлі, «Нації й націоналізм» Е. Геллнера, «соціальні передумови національного відродження в Європі» М. Гроха, «Етнічне походження нації» Е. Сміта та ін. ключові тексти. Автор зазначає, що у цьому виданні він просто намагався виправити фактичні, концептуальні помилки – це деякі заміни тексту першого видання та додані нові 2 розділи.

«Похороните меня за плинтусом» П. Санаєва крізь призму структурного психоаналізу Жака Лакана:

«Похороните меня за плинтусом» - повість-розповідь 8-річного хлопчика Сашка, образ якого є автобіографічним. Сашко живе у бабусі з дідусем, оскільки таку відповідальну справу як виховання дитини бабуся не може доручити своїй «пропащей» дочці – його матері. При тому, способи вираження її опіки та турботи за внуком настільки специфічні, що іноді змушують сумніватись у її бажанні добра та любові для Сашка. Ситуацію та умови, в яких виховується хлопчик, він сам пояснює просто: «Меня зовут Савельев Саша. Я учусь во втором классе и живу у бабушки с дедушкой. Мама променяла меня на карлика-кровопийцу и повесила на бабушкину шею тяжкой крестягой. Так я с четырех лет и вишу». При цьому слова, сказані хлопчиком, насправді не є його власними «словами», натомість – це нав*язана позиція бабусі, яка сприймається ним, як його власна.