Дослідження інтекстів на прикладі віршу Едгара Аллана По "Червь-победитель"

Червь-победитель
(Переклад Константина Бальмонта)


Во тьме безутешной - блистающий праздник,
Огнями волшебный театр озарен;
Сидят серафимы, в покровах, и плачут,
И каждый печалью глубокой смущен.
Трепещут крылами и смотрят на сцену,
Надежда и ужас проходят, как сон;
И звуки оркестра в тревоге вздыхают,
Заоблачной музыки слышится стон.




Имея подобие Господа Бога,
Снуют скоморохи туда и сюда;
Ничтожные куклы, приходят, уходят,
О чем-то бормочут, ворчат иногда.
Над ними нависли огромные тени,
Со сцены они не уйдут никуда,
И крыльями Кондора веют бесшумно,
С тех крыльев незримо слетает - Беда!

Мишурные лица! - Но знаешь, ты знаешь,
Причудливой пьесе забвения нет.
Безумцы за Призраком гонятся жадно,
Но Призрак скользит, как блуждающий свет.
Бежит он по кругу, чтоб снова вернуться
В исходную точку, в святилище бед;
И много Безумия в драме ужасной,
И Грех в ней завязка, и Счастья в ней нет.

Но что это там? Между гаеров пестрых
Какая-то красная форма ползет,
Оттуда, где сцена окутана мраком!
То червь, - скоморохам он гибель несет.
Он корчится! - корчится! - гнусною пастью
Испуганных гаеров алчно грызет,
И ангелы стонут, и червь искаженный
Багряную кровь ненасытно сосет.

Потухли огни, догорело сиянье!
Над каждой фигурой, дрожащей, немой,
Как саван зловещий, крутится завеса,
И падает вниз, как порыв грозовой -
И ангелы, с мест поднимаясь, бледнеют,
Они утверждают, объятые тьмой,
Что эта трагедия Жизнью зовется,
Что Червь-Победитель - той драмы герой!

У формування таких понять як "інтекст" та "інтертекстуальність" значний вклад внесли окремі культурологи. Серед них в першу чергу слід згадати М. Бахтіна, який у роботі "Проблема змісту, матеріалу й форми в словесній художній творчості" 1924 року починає розглядати художній твір як "... місце перетину текстових площин, як діалог різного виду письма, - самого письменника, отримувача (або персонажа) і, нарешті, письма, створеного теперішнім або попереднім культурним контекстом".

Згодом ці ідеї були деякою мірою переосмислені і використані Ю. Кристєвою, яка вважається фундатором філософсько-літературознавчих засад інтертекстуальності і якій, зокрема, належить сам термін "інтертекстуальність" (1967 р.), що розуміється як взаємодія різних кодів, дискурсів чи голосів, які переплітаються в тексті. Дослідниця стверджує, що "... будь-який текст будується як мозаїка цитат, будь-який текст є продуктом трансформації якого-небудь іншого тексту. Тим самим на місце поняття інтерсуб'єктивності стає поняття інтертекстуальності, і виявляється, що поетична мова піддається як мінімум подвійному прочитанню" .

Якщо звертатись до визначення понять "інтертекст" та "інтертекстуальність" то на сьогодні класичним вважається визначення Ролана Барта: кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш знайомих формах: тексти попередньої культури й культури оточуючої. Кожен текст являє собою нову тканину, зіткану зі старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом тощо - всі вони ввібрані текстом і перемішані в ньому.

Поняття тексту - дуже широке і за "текст" сприймається і література, культура, суспільство, історія і сама людина. Своє бачення цього факту виражає і Ю. Лотман: "Культура в цілому може розглядатися як текст. Проте надзвичайно важливо підкреслити, що це - складно організований текст, що розпадається на ієрархію "текстів у текстах" і утворює складні переплетіння текстів." Проаналізувавши концепції науковців, ми розуміємо, що все можна інтерпретувати як текст.

Для того, щоб переконатися у тому, що все вище написане - це не просто теоретичні засади, я вирішила проаналізувати вірш Едгара Аллана По "Червь-Победитель" на наявність інтекстів, яких можна виявляти у достатньо великому обсязі.

У даному випадку текстом виступає вірш Едгара По. Найбільш помітними виступають інтексти з Біблії. "Червь-Победитель" - центральний герой віршу, який виступає негативною всеохоплюючою силою, яка перемагає, він ототожнюється з силою зла. Тут ми можемо спостерігати мотив з Старого Заповіту, коли Змій спокусив своєю підступністю Єву і Адама на гріх, таким чином отримавши перемогу над добром. Як бачимо, сюжетна лінія повністю відтворена у вірші, щоправда у авторській інтерпретації Едгара По. До речі, поняттю "гріх" Едгар По теж надав місце бути у своєму вірші :

И много Безумия в драме ужасной,
И ГРЕХ в ней завязка, и Счастья в ней нет…

Що є додатковим підтвердженням інтексту. У вірші присутні й інші біблійні інтексти, наприклад такі поняття, як "Серафими", "Господь Бог" та "Ангели".

Але образ "Червя-Победителя" піддається інтертекстуальності не одноразово. Іншим прикладом цього є вірш Шарля Бодлера "Падаль", який був написаний дещо раніше, ніж вірш Едгара По. Хоч тематика віршів дещо відмінна, але так само зберігається образ "Червя", який в кінці виходить переможцем:

"…И Вас, красавица, и Вас коснется тленье,
И Вы сгниете до костей,
Одетая в цветы, под скорбные моленья,
Добычей будете для гробовых гостей.

Скажите же червям,когда начнут,целуя,
Вас пожирать во тьме сырой,
Что тленной красоты - навеки сберегу я
И форму, и бессмертный строй…"

Подібним по своїй суті у вірші виступає Кондор, що теж можна пояснювати через призму інтексту. Насправді кондор - це птах, який харчується падалью, паралель з якою вже була проведена вище. Хоч цей птах не надто відомий широкому загалу, але в деяких країнах він відіграє важливу культурну роль, зокрема в міфологічному аспекті: зображення птаха зустрічалось на наскальних малюнках ще 2, 5 тисяч років тому і асоціювалось з сонячним божеством, цим самим йому надавали містичне значення.

Ще один яскравий інтертекстуальний образ віршу - Гаєр. Насправді Гаєр у реальності - це шут в народних ігрищах , суть якого полягала в тому, щоб розвеселити оточуючих своїми безсоромними жартами, тобто це був наче "другорядний" персонаж, теж саме ми можемо прослідкувати у вірші По.


Також у вірші можна спостерігати й інші образи, що піддаються інтертекстуальності, не надто помітні, але все ж до таких можна віднести образ "призрака" і співставити його з героєм роману Леру Гастон "Призрак Оперы". Інший інтекст подає Шекспір своїм знаменитим висловом: "Вся жизнь - театр", в той час, коли у вірші Едгара По ми можемо чітко спостерігати образ картини існування як театру і сцени, тим самим розуміючи, що люди в ньому не хто інший, як актори.


Едгар По у своєму вірші використовує образ "куклы", говорить про те, що вони "ничтожные", цим самим засуджуючи втрату людської індивідуальності. Такий самий мотив ми можемо спостерігати у німецького автора-романтика Теодора Амадея Гофмана, який оживляв образ "ляльки", тим самим демонструючи і засуджуючи людську безликість. Таким прикладом є не тільки Теодор Гофман, а й Ю. Олеш, зокрема повість "Три толстяка", де функція "ляльки" інтерпретувалась як "жалюгідна й безлика копія" людини.

Отже, беручи до уваги всі вище зазначені приклади, ми можемо зробити висновок, що вірш "Червь-Победитель" Едгара Аллана По є інтертекстом, в якому наявна велика кількість інтекстів. І їх, звичайно, можна знайти ще більше і абсолютно у будь-якому тексті, це свідчить лиш про одне: у даному вірші присутні безліч текстів інших авторів (інше питання, чи були вони використані автором свідомо чи ні) і це є доказом інтертекстуальності.