Менталітет – це явище не пасивне, він водночас є фактором суспільного розвитку і в той же час формується під впливом багатьох явищ. Це формування проходить малопомітно для людей, оскільки воно йде з глибини історії і може трансформуватись під впливом культурних, міжнаціональних зв’язків, часто на трансформацію потрібно багато часу, який складає більше ніж людське життя.
Якщо вести мову про менталітет українського народу, то варто зазначити, що деякі його компоненти є спільними з компонентами європейського менталітету. Перш за все, варто зазначити, що український менталітет має «жіночу стать», що проявляється у споконвічному шануванні жінки-матері. Що стосується європейського менталітету, то шанування жінки там теж має своє місце і можна стверджувати, що ця особливість спільна, але також є відмінна її ознака: для європейського менталітету притаманна пошана жінки в іншому контексті й розумінні – шанування жінки як окремого, індивідуального й самобутнього індивіда. Тобто якщо і в українській ментальності, і в європейській жінка шанується, то в українській – як мати, в першу чергу, а в європейській – як самобутня індивідуальність. Особливо яскраво прослідковується таке сприйняття в Австрії. Якщо ж характеризувати таку складову як вищезгаданий «індивідуалізм», то його теж можна вважати як спільну ознаку для української і європейської ментальностей. Більшість дослідників (М. Грушевський, В. Янів, М. Костомаров, І. Мірчук, Г. Тільтман та ін.) сходяться на тому, що саме індивідуалізм є однією із домінуючих рис української ментальності. Індивідуалізм властивий і Західній Європі. Проте, опираючись на дослідження І.Старовойта, який здійснив ґрунтовний порівняльний аналіз західноєвропейського та українського менталітетів, можна зазначити, що український індивідуалізм відрізняється від західноєвропейського. І ця різниця полягає у виборі шляхів досягнення власного успіху. Тут прослідковується принципова відмінність: якщо європеєць зорієнтований на тривалий шлях у будь-якій справі (включаючи й самовдосконалення), то українець прагне будь-яким чином отримати результат своїх дій вже зараз, якомога швидше. Справа в тому, що індивідуалізм у свідомості західноєвропейця – це налаштування на досягнення особистого успіху чи високого соціального становища чесними способами за допомогою власних здібностей, наполегливої праці та цілеспрямованості.
Ще однією спільною рисою української та європейської ментальності є свободолюбство та прагнення до незалежності. Проте, існують також певні нюанси, які їх відрізняють. Так склалось історично, що в українській ментальності прагнення до свободи та незалежності часто сприймається дещо специфічно і проявляється як сваволя, що, в свою чергу, іноді може суперечити гуманності, суспільству, моралі, а іноді й закону. Натомість європейська інтерпретація свободолюбства зовсім інша.
Об’єднуючою рисою для української та європейської ментальностей також є працелюбність. Якщо любов до праці у європейців сприймається як необхідна для успіху умова і прослідковується рівномірно протягом всього життя, що стосується українців, то найбільшу працелюбність і результативність вони демонструють за наявності гарної мотивації. При її наявності українці стають працелюбніші у декілька разів. Якщо ж мотивації немає, тоді працелюбність набуває виключно показного характеру – імітація роботи без її якісного виконання. Тобто, любов до праці – беззаперечна особливість української ментальності, але вона дуже варіативна і її якість залежить від певних умов, натомість у європейців вона перманентна й статична.
Ще одна надзвичайно важлива особливість української ментальності – релігійність. Вона виступає значною об’єднуючою силою для громадян, а також носієм певних культурних звичаїв, обрядів та традицій. Що стосується Європи, то релігійність є дуже неоднорідною її характеристикою: окремі країни, зокрема такі як Італія, Польща надають величезного значення релігії і в цих країнах вона виступає надзвичайно важливою та впливовою складовою соціуму.
Що стосується інших об’єднуючих рис української та європейської ментальності, то їх можна продовжувати називати, проте вони менш значні і теж передбачають певні відмінні нюанси. Якщо брати до уваги таку особливість ментальностей як терпимість, то у європейців вона межує з раціональним типом мислення, виваженістю, а в українців має більш історичне та народне походження і ототожнюється з мімікрією – здатністю пристосовуватись до існуючих порядків. Аналогічна ситуація з особливістю любові до природи. Якщо для європейських країн ця любов і пошана більш ототожнюється з дбайливим ставленням, а природа (або ж її доглянутий стан) може сприйматись як культурне надбання й гордість, то для української ментальності явище гордості майже чуже, натомість любов до природи так само прослідковується дуже помітно. Але відмінність цієї любові полягає у сприйнятті природи: для українця, в першу чергу, це аграрний культ і любов до землі. Саме тому часто серед дослідників зустрічаються такі характеристики української ментальності як «ментальність сільського типу». Спільною рисою є заощадливість та бережливість, але якщо європейці роблять це більш свідомо й обдумано, то українцям бережливість притаманна на підсвідомому рівні, адже людина й нація в цілому, яка колись втрачала матеріальні блага й відчувала нестачі, має підсвідоме бажання й схильність до накопичення.
Та попри всі нюанси й незначні відмінності, які, більшою мірою, зумовлені історичними подіями, спільних ознак між українською та європейською ментальностями налічується несподівано велика кількість.
Немає коментарів:
Дописати коментар